28 листопада 2010 року

 

виповнилося

 

120 років

 

від дня народження видатної української письменниці

доби «розстріляного відродження»

Зінаїди Тулуб

(1890-1964),

автора історичного роману-дилогії про життя українського народу за часу гетьманування Петра Конашевича-Сагайдачного «Людолови» (1934-1937, перероблений варіант – 1958), роман «В степу безкраїм за Уралом» (1964, про життя Тараса Шевченка на засланні).

Крім того, писала кіносценарії, п’єси,

перекладала російською мовою твори українських і французьких письменників.

* * *

Стала жертвою радянських репресій. Спочатку за сфабрикованим обвинуваченням

(мовляв, вона є активною учасницею контрреволюційної організації «Виборчий центр», котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад») 1937 р.  Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила письменницю до тюремного ув’язнення строком на 10 років (із поразкою в політичних правах – на 5 років) і конфіскацією всього майна.

Відбувала покарання спочатку в Ярославській тюрмі, а потім – на Колимі.

 

Після звільнення через інвалідність була вислана в Джамбульський район Алма-Атинської області, де працювала шкільним бібліотекарем. Та 1950 р. їй був оголошено новий вирок Особливої наради при міністрі Державної безпеки СРСР: «… за приналежність до антирадянської есеро-меншовицької організації зіслати на поселення в Кокчетавську область Казахської РСР»

1947-1955 рр. була на засланні в Північному Казахстані).

 

І лише в 1956 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: «Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1937 року і постанову Особливої наради при МДБ СРСР від 10 лютого 1950 року щодо Тулуб Зінаїди Павлівни скасувати за нововиявленими обставинами і справу про неї припинити за відсутністю складу злочину…»

 

Після реабілітації  жила в Ірпінському будинку творчості поблизу Києва.