Погляд на проблеми та перспективи екологічної освіти в Україні

 

Упродовж 11-12 червня 2009 року у нашому Університеті відбувався міжнародний науково-практичний семінар «Проблеми і перспективи екологічної освіти».

 

Цей семінар був продовженням круглого столу «Екологічна освіта регіону», який відбувся ще в грудні минулого року. Нагадаю, що під час круглого столу науковці розглянули питання розробки «Програми екологічної освіти Львівщини» як демонстраційної моделі регіональної екоосвіти.

Екологічна ситуація, яка склалася у світі, спонукає до швидкої перебудови мислення людства і кожної конкретної людини, формування екологічної свідомості та екологічної культури. У зв’язку з цим екологічна освіта й екологічне виховання стають новим пріоритетним напрямком педагогічної теорії і практики.

У міжнародному науково-практичному семінарі взяли участь українські і польські науковці. У його рамках відбулося пленарне засідання і три круглі столи: «Формальна і неформальна екоосвіта», «Регіональні програми екоосвіти», «Екоосвіта на природоохоронних територіях». У цілому головний акцент під час семінару було зроблено на вирішенні трьох проблем. Перша проблема – теоретико-методологічне визначення та обґрунтування екоосвіти. Друга – впровадження екологічної освіти у регіонах. Третя – реалізація на практиці екоосвітніх проектів.

Щодо першої проблеми, то її намагалися вирішити у своїх доповідях академік Національної академії наук України М.Голубець та кандидат філософських наук М.Назарук. Перший доповідач у виступі на тему «Від екології до геосоціосистемології» наголосив на профанації сучасної екологічної освіти і запропонував ввести у науковий оббіг новий термін – «геосоціосистемологія» – для позначення екології, яка у сучасному науковому обґрунтуванні вже набула нових характеристик з огляду на вплив антропогенного фактору на природу. До речі, «геосоціосистемологія» має знайти з іншими науковими галузями, наприклад, культурою, економікою, хімією, фізикою тощо певний контакт, а не відібрати предмети вивчення цих наук.

Натомість М.Назарук у доповіді «Концептуальні засади викладання курсу «Основи соціоекології» у вищих навчальних закладах України» виступив проти впровадження навчальної дисципліни у вищі навчальні заклади під назвою «геосоціосистемологія», аргументуючи це тим, що такою дисципліною має бути «соціоекологія», яка, на його думку, власне, і становить органічний сплав галузей сучасного знання різних галузей про гармонізацію взаємовідносин суспільства і природи. Він закликав якомога швидше відновити єдиний загальнообов’язковий курс «Основи соціоекології», який буде містити в собі і основи екології, і питання соціології, і безпеку життєдіяльності, і багато інших важливих взаємопов’язаних знань, об’єднаних у єдину струнку наукову систему. Цей навчальний предмет повинен бути світоглядно витриманий, цілісний, гуманістично орієнтований.

Доктор біологічних наук С.Стойко, порушуючи питання екооосвіти, зробив наголос на двох тезах у своїй доповіді «Значення екологічної освіти для підтримання екологічного балансу біосфери». Перша: сьогодні, на його думку, потрібно говорити про екологічний глобалізм, бо всі екологічні питання можна вирішити лише з глобальних позицій, і роль науки у вирішенні глобальних проблем є дуже суттєвою. Друга теза: якщо завдяки науково-технічному розвитку людина спромоглася здійснити негативний вплив на природу, то саме завдяки тим же науковим досягненням людина спроможна врегулювати та запобігти цьому впливу.

Про проблеми екологічної освіти України у шкільних навчальних закладах вела мову проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Університету кандидат біологічних наук Звенислава Мамчур. Аналізуючи навчально-виховні програми, відповідно до яких здійснюється екологічне виховання та навчання, Звенислава Ігорівна звернула увагу учасників семінару на різноплановость предметів з екологічної тематики, яка, на її думку, є недоцільною і не сприяє екологічному вихованню та формуванню екологічної культури у школярів. Сьогодні екологія у загальноосвітній школі будується на основі викладання відповідних тем та за рахунок природничих дисциплін, екологізації окремих тем виховного процесу та початкове становлення неперервної екологічної освіти. З.Мамчур звернула увагу своїх колег на те, що нова освітня модель, яка передбачає впровадження окремого предмету «Основи екології» почнеться лише з 2012 року.

Концепція екологічної освіти в Україні затверджена у 2002 році МОН України, передбачає чітко структуровані етапи реалізації екологічної освіти, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. У ній виділено два основні напрямки освіти – формальна і неформальна. Формальна освіта охоплює всі ланки загальної системи освіти, яка існує в Україні: дошкільна, шкільна, позашкільна, професійно-технічна, вища та післядипломна. Другий напрямок має просвітницький характер і спрямований на формування екологічної культури населення через засоби масової інформації, громадські екологічні об’єднання, партії тощо. Саме у такому ключі відбувалися круглі столи. Про результати реалізації екоосвітніх проектів на практиці доповідали О.Мурська («Форми роботи з учнівськими лісництвами у Природному заповіднику «Медобори»), І.Одукалець («Роль громадських та природоохоронних організацій у екоосвітньому процесі та екологічному вихованню на прикладі природного парку «Подільські Товтри») І. Кучинська («Використання спеціалізованих програм для екологічної освіти учнівської молоді (на прикладі освітньої програми «Лелека»)»). Досить цікавим є досвід польських колег, про який охочі могли дізнатися з їх доповідей «Освітня діяльність в Ойцовському Парку Народовому» (Й.Партика, А.Шубель) та «Польові геоморфологічні дослідження як джерело інформації для екологічного виховання» (Р.Корчак). Доповідачі Люблінського Католицького Університету Яна Павла ІІ Я.Камінські, К. Палган, Д. Жонд, П.Дубєц, Г. Павєлєц виступили із пропозицією проекту саду – освітнього центру у регіональному ландшафтному парку «Знесіння» у Львові.

За результатами науково-практичного семінару попередньо уклали резолюцію, яку погодили і підписали всі учасники заходу. Також планується провести ще один семінар, на якому має відбутися обговорення концептуально-методологічних проблем екоосвіти. У цілому результатом цих наукових заходів мають стати пропозиції щодо покращання стану екоосвіти, які будуть внесені на розгляд Міністерства освіти і науки України.